• Главная »
  • Политика »
  • Путін поліз у Молдову! Проросійські мітингувальники захопили вокзали і транспортні артерії Молдови

Путін поліз у Молдову! Проросійські мітингувальники захопили вокзали і транспортні артерії Молдови

Великий мітинг протесту, який на 24 січня анонсувала опозиція Молдови, відбувався в умовах різкого похолодання. Після невеликого морозу температура впала до –8–10 градусів. Однак, навіть незважаючи на несприятливі умови, масовість протесту залишилася на висоті.

За повідомленнями поліції, в мітингу взяли участь 16 тис. осіб, а за даними опозиції – 100 тис. Швидше за все, реальна цифра десь посередині – близько 40 тис. людей. Величезна цифра, як для Молдови.

Проте головним було інше – вперше опозиція провела єдиний мітинг, де проєвропейські сили стояли пліч-о-пліч з проросійськими.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ — Срочно! В Средиземном море погибло 153 русских моряков. Возле берегов Сирии крушение потерпела российская атомная субмарин

Великий мітинг протесту, який на 24 січня анонсувала опозиція Молдови, відбувався в умовах різкого похолодання. Після невеликого морозу температура впала до –8–10 градусів. Однак, навіть незважаючи на несприятливі умови, масовість протесту залишилася на висоті.

За повідомленнями поліції, в мітингу взяли участь 16 тис. осіб, а за даними опозиції – 100 тис. Швидше за все, реальна цифра десь посередині – близько 40 тис. людей. Величезна цифра, як для Молдови.

Проте головним було інше – вперше опозиція провела єдиний мітинг, де проєвропейські сили стояли пліч-о-пліч з проросійськими.

Досі партнери за протестом воліли мітингувати окремо один від одного: табір проєвропейської опозиції розташували перед будівлею уряду, а проросійської – перед парламентом.

«Протест не за Росію і не за Європу. Це протест проти корупції, проти псевдоуряду, який захоплює державні установи та байдуже ставиться до банківських крадіжок і злиднів народу», – заявила одна з лідерів проєвропейської опозиції Майя Санду.

«Вперше ми стоїмо всі разом: молдавани, росіяни, гагаузи, червоні, сині чи зелені», – кажуть учасники протесту.

Причому «пліч-о-пліч «– зовсім не художнє перебільшення. Захват у молдовських журналістів викликав кадр, на якому на головній сцені Інга Грігоріу – одна з найбільш наполегливих прихильників об’єднання з Румунією – обіймалася з лідером соціалістів Ігорем Додоном.

У перекладі на українські реалії – це як участь у спільному мітингу і дружні обійми на очах у всіх Ірини Фаріон та Петра Симоненка.

В Україні це неможливо, але в Молдові ненависть до «ляльковода» молдовської політики, олігарха Володимира Плахотнюка на деякий час змусила до співпраці навіть непримиренних опонентів.

Напередодні мітингу всерйоз обговорювався ще один знайомий українцям сценарій – напад на мітингувальників місцевих «тітушок». Старт таким розмовам дав лідер проросійської «Нашої партії» Ренато Усатий, опублікувавши фотографію скупчення «молодих людей спортивного вигляду» біля кишинівського готелю Nobil, що належить Володимиру Плахотнюку. Всі вони були з жовтими пов’язками на рукаві, які Усатий визнав «розпізнавальним знаком провокаторів».

У відповідь у ЗМІ, що належать Плахотнюку, з’явилися матеріали, які доводили, що такі напади дійсно дуже вірогідні, але вигідні насамперед РФ і проросійським силам – вони дозволять загострити протести. «Росія атакує Молдову по всіх фронтах. Хто ці люди Кремля, які хочуть організувати Донбас у Кишиневі?» – так назвали сюжет на каналі Publika TV.

У такій ситуації ймовірність провокацій виглядала більш ніж реальною. Боротися з ними мали активісти з пов’язками «Безпека». «Ми відпрацювали різні провокацій з боку влади і готові до неї», – запевнив ЄвроПравду один з них.

Забігаючи вперед, відзначимо, що ці побоювання виявилися марними. А поліція, навпаки, всім своїм виглядом – стоячи без щитів і броні – демонструвала миролюбність. Крім того, якщо в будні поліція оточила будівлю уряду в декілька рядів, то тепер – лише в один.

«Дитинко, вам хоч цього разу видали теплі речі або знову морозять?» – звернулася до поліцейського в оточенні одна з мітингувальників. «Не хвилюйтеся – видали, і навіть відгули обіцяють», – відповів він.

Втім, гасла мітингувальників були дуже агресивними. Символами протесту були невеликі мітли (вичищати владу), а також білі хризантеми, які роздавали на площі. «Звісно, це символічно, – заявив один із хлопців, які роздавали квіти. – Сьогодні ж останній день життя Плахотнюка. Треба ж людям з чимось прийти до його могили».

А одним з найпопулярніших гасел стала римована лічилка, яка перекладається так: «Плахотнюк, пам’ятай, нам потрібні туфлі з твоєї шкіри».

Незважаючи на показну агресію, лідери протесту від усіх сил намагалися уникати різких рухів. Апогеєм мітингу став похід через усе місто до розв’язки у Балканського шосе – тобто одного з основних в’їздів до Кишинева – і його блокування протягом години. Поліція не перешкоджала протестувальникам, а по суті – сама заблокувала трасу перед приходом колони опозиції.

Така обережність є зрозумілою. В умовах, коли ані влада, ані опозиція не йдуть на поступки, обидві сторони намагаються діяти, враховуючи позицію США і ЄС. А вони виступають проти жорсткого протистояння на вулицях Кишинева.

Головний меседж опозиційного мітингу також був адресований Заходу. «Ми звертаємося до посла США і голови делегації ЄС з одним простим проханням – зупиніть Плахотнюка», – неодноразово лунало зі сцени мітингу.

Однак відсутність відповіді змушує опозицію радикалізуватися.

На Балканському шосе протестувальники ухвалили резолюцію, головним пунктом якої є забезпечення дострокових виборів не пізніше квітня цього року. Серед інших вимог: зміна керівництва Центрвиборчкому, Нацбанку, Вищої судової палати, генпрокуратури, Національного центру з боротьби з корупцією, а також державних ЗМІ.

На виконання цих вимог владі відвели час до вечора четверга, 28 січня.

Відповідно, у разі відмови з 29 січня опозиція обіцяє масштабну блокаду ключових автотрас, а також вокзалів і «можливо, аеропорту».

Дата ультиматуму обрана невипадково – у п’ятницю спливає конституційний термін обрання парламентом уряду, після чого (якщо Кабмін не призначений) мають відбутися дострокові вибори. Нинішній уряд опозиція не визнає. Відповідно, вже з п’ятниці в їхніх очах втратять легітимність і парламентарі.

«Приїжджайте в наступні вихідні – переконаєтеся, що ми налаштовані серйозно і на протести вийде ще більше людей», – запевняють протестувальники.

Чи зуміє опозиція виконати свою погрозу? Відповіді на це питання поки немає.

Хоча протестувальники налаштовані вкрай рішуче – набагато рішучіше за своїх лідерів, опозиції не вдається перетворити мітинги в постійний фактор тиску на владу.

Простий приклад – після повернення з блокади шосе до центру міста мітинг почав розходитися.

Лише за півгодини, прослухавши кілька промов, люди залишили площу, а про протести нагадував лише невеликий за українськими мірками і практично порожній наметовий табір.

Звісно, молдавани показали свою здатність швидко збиратися, реагуючи на свавілля влади, але чи вистачить цього для тиску на владу?

Не менш важливе питання – чи готова Європа змінити свій підхід до розв’язання кризи?

«Якщо мітинги залишаться масовими, то ЄС і США більше не зможуть їх ігнорувати», – упевнений екс-посол Молдови в ООН Олексій Тілбуре.

Мітингувальники визнають, що Захід хоче зберегти проєвропейський курс Молдови і побоюється приходу до влади проросійських сил, але у відповідь запевняють, що їхня проросійськість розвіється, тільки-но ті прийдуть до влади.

«Ані Додон, ані Усатий навіть зараз не заявляють про плани відмовитися від асоціації з ЄС – хіба що хочуть скорегувати деякі економічні статті», – пояснила Стелла Жантуан, колишній депутат парламенту Молдови. Вона вийшла з лав Демпартії, тільки-но владу там захопив Плахотнюк.

Інші резонансні заяви, наприклад оголошену на мітингу вимогу Ренато Усатого провести масштабну реприватизацію і «вимагати від усіх пояснити, за які гроші були викуплена держвласність», вона вважає звичайним популізмом.

З такими оцінками неможливості зміни курсу країни згоден і лідер європейської платформи «Гідність і правда» Андрій Нестасе – інтерв’ю з ним ЄвроПравда опублікує найближчими днями.

«Євроінтеграційна ідея в Молдові скомпрометована нинішньою владою – за президента-комуніста Вороніна євроінтеграцію підтримувало 75% громадян, наразі ж – близько 30%.

Варто дати вирости новим проєвропейським силам, які повернуть популярність цій ідеї», – упевнений Олексій Тілбуре, додаючи: навіть якщо кілька років доведеться терпіти лівий уряд.

Найгіршим сценарієм для Молдови, на його думку, є продовження мітингів без видимих результатів.

«У ситуації, коли лідери протесту налаштовані на діалог, але його немає, ситуацію беруть в руки радикали, які можуть з’явитися буквально нізвідки», – побоюється політик.

«Європейська правда» і надалі стежитиме за подіями в Молдові.

Досі партнери за протестом воліли мітингувати окремо один від одного: табір проєвропейської опозиції розташували перед будівлею уряду, а проросійської – перед парламентом.

«Вперше ми стоїмо всі разом: молдавани, росіяни, гагаузи, червоні, сині чи зелені», – кажуть учасники протесту.»Протест не за Росію і не за Європу. Це протест проти корупції, проти псевдоуряду, який захоплює державні установи та байдуже ставиться до банківських крадіжок і злиднів народу», – заявила одна з лідерів проєвропейської опозиції Майя Санду.

Причому «пліч-о-пліч «– зовсім не художнє перебільшення. Захват у молдовських журналістів викликав кадр, на якому на головній сцені Інга Грігоріу – одна з найбільш наполегливих прихильників об’єднання з Румунією – обіймалася з лідером соціалістів Ігорем Додоном.

У перекладі на українські реалії – це як участь у спільному мітингу і дружні обійми на очах у всіх Ірини Фаріон та Петра Симоненка.

В Україні це неможливо, але в Молдові ненависть до «ляльковода» молдовської політики, олігарха Володимира Плахотнюка на деякий час змусила до співпраці навіть непримиренних опонентів.

Напередодні мітингу всерйоз обговорювався ще один знайомий українцям сценарій – напад на мітингувальників місцевих «тітушок». Старт таким розмовам дав лідер проросійської «Нашої партії» Ренато Усатий, опублікувавши фотографію скупчення «молодих людей спортивного вигляду» біля кишинівського готелю Nobil, що належить Володимиру Плахотнюку. Всі вони були з жовтими пов’язками на рукаві, які Усатий визнав «розпізнавальним знаком провокаторів».

У відповідь у ЗМІ, що належать Плахотнюку, з’явилися матеріали, які доводили, що такі напади дійсно дуже вірогідні, але вигідні насамперед РФ і проросійським силам – вони дозволять загострити протести. «Росія атакує Молдову по всіх фронтах. Хто ці люди Кремля, які хочуть організувати Донбас у Кишиневі?» – так назвали сюжет на каналі Publika TV.

У такій ситуації ймовірність провокацій виглядала більш ніж реальною. Боротися з ними мали активісти з пов’язками «Безпека». «Ми відпрацювали різні провокацій з боку влади і готові до неї», – запевнив ЄвроПравду один з них.

Забігаючи вперед, відзначимо, що ці побоювання виявилися марними. А поліція, навпаки, всім своїм виглядом – стоячи без щитів і броні – демонструвала миролюбність. Крім того, якщо в будні поліція оточила будівлю уряду в декілька рядів, то тепер – лише в один.

«Дитинко, вам хоч цього разу видали теплі речі або знову морозять?» – звернулася до поліцейського в оточенні одна з мітингувальників. «Не хвилюйтеся – видали, і навіть відгули обіцяють», – відповів він.

Втім, гасла мітингувальників були дуже агресивними. Символами протесту були невеликі мітли (вичищати владу), а також білі хризантеми, які роздавали на площі. «Звісно, це символічно, – заявив один із хлопців, які роздавали квіти. – Сьогодні ж останній день життя Плахотнюка. Треба ж людям з чимось прийти до його могили».

А одним з найпопулярніших гасел стала римована лічилка, яка перекладається так: «Плахотнюк, пам’ятай, нам потрібні туфлі з твоєї шкіри».

Незважаючи на показну агресію, лідери протесту від усіх сил намагалися уникати різких рухів. Апогеєм мітингу став похід через усе місто до розв’язки у Балканського шосе – тобто одного з основних в’їздів до Кишинева – і його блокування протягом години. Поліція не перешкоджала протестувальникам, а по суті – сама заблокувала трасу перед приходом колони опозиції.

Така обережність є зрозумілою. В умовах, коли ані влада, ані опозиція не йдуть на поступки, обидві сторони намагаються діяти, враховуючи позицію США і ЄС. А вони виступають проти жорсткого протистояння на вулицях Кишинева.

Головний меседж опозиційного мітингу також був адресований Заходу. «Ми звертаємося до посла США і голови делегації ЄС з одним простим проханням – зупиніть Плахотнюка», – неодноразово лунало зі сцени мітингу.

Однак відсутність відповіді змушує опозицію радикалізуватися.

На Балканському шосе протестувальники ухвалили резолюцію, головним пунктом якої є забезпечення дострокових виборів не пізніше квітня цього року. Серед інших вимог: зміна керівництва Центрвиборчкому, Нацбанку, Вищої судової палати, генпрокуратури, Національного центру з боротьби з корупцією, а також державних ЗМІ.

На виконання цих вимог владі відвели час до вечора четверга, 28 січня.

Відповідно, у разі відмови з 29 січня опозиція обіцяє масштабну блокаду ключових автотрас, а також вокзалів і «можливо, аеропорту».

Дата ультиматуму обрана невипадково – у п’ятницю спливає конституційний термін обрання парламентом уряду, після чого (якщо Кабмін не призначений) мають відбутися дострокові вибори. Нинішній уряд опозиція не визнає. Відповідно, вже з п’ятниці в їхніх очах втратять легітимність і парламентарі.

«Приїжджайте в наступні вихідні – переконаєтеся, що ми налаштовані серйозно і на протести вийде ще більше людей», – запевняють протестувальники.

Чи зуміє опозиція виконати свою погрозу? Відповіді на це питання поки немає.

Хоча протестувальники налаштовані вкрай рішуче – набагато рішучіше за своїх лідерів, опозиції не вдається перетворити мітинги в постійний фактор тиску на владу.

Простий приклад – після повернення з блокади шосе до центру міста мітинг почав розходитися.

Лише за півгодини, прослухавши кілька промов, люди залишили площу, а про протести нагадував лише невеликий за українськими мірками і практично порожній наметовий табір.

Звісно, молдавани показали свою здатність швидко збиратися, реагуючи на свавілля влади, але чи вистачить цього для тиску на владу?

Не менш важливе питання – чи готова Європа змінити свій підхід до розв’язання кризи?

«Якщо мітинги залишаться масовими, то ЄС і США більше не зможуть їх ігнорувати», – упевнений екс-посол Молдови в ООН Олексій Тілбуре.

Мітингувальники визнають, що Захід хоче зберегти проєвропейський курс Молдови і побоюється приходу до влади проросійських сил, але у відповідь запевняють, що їхня проросійськість розвіється, тільки-но ті прийдуть до влади.

«Ані Додон, ані Усатий навіть зараз не заявляють про плани відмовитися від асоціації з ЄС – хіба що хочуть скорегувати деякі економічні статті», – пояснила Стелла Жантуан, колишній депутат парламенту Молдови. Вона вийшла з лав Демпартії, тільки-но владу там захопив Плахотнюк.

Інші резонансні заяви, наприклад оголошену на мітингу вимогу Ренато Усатого провести масштабну реприватизацію і «вимагати від усіх пояснити, за які гроші були викуплена держвласність», вона вважає звичайним популізмом.

З такими оцінками неможливості зміни курсу країни згоден і лідер європейської платформи «Гідність і правда» Андрій Нестасе – інтерв’ю з ним ЄвроПравда опублікує найближчими днями.

«Євроінтеграційна ідея в Молдові скомпрометована нинішньою владою – за президента-комуніста Вороніна євроінтеграцію підтримувало 75% громадян, наразі ж – близько 30%.

Варто дати вирости новим проєвропейським силам, які повернуть популярність цій ідеї», – упевнений Олексій Тілбуре, додаючи: навіть якщо кілька років доведеться терпіти лівий уряд.

Найгіршим сценарієм для Молдови, на його думку, є продовження мітингів без видимих результатів.

«У ситуації, коли лідери протесту налаштовані на діалог, але його немає, ситуацію беруть в руки радикали, які можуть з’явитися буквально нізвідки», – побоюється політик.

«Європейська правда» і надалі стежитиме за подіями в Молдові.

джерело eurointegration.com.ua

загрузка...
МЕТКИ