Старі рани. Що відбувається в Ізраїлі і як може розвиватися конфлікт

Ситуація в Ізраїлі та Секторі Газа опинилася в центрі уваги всього світу. Про те, чому почався конфлікт між Ізраїлем і арабами, яку роль в цьому відіграє внутрішньополітична ситуація з обох боків і чи переросте нинішнє загострення в «третю інтифаду»..

Старі рани. Що відбувається в Ізраїлі і як може розвиватися конфлікт

Бойові дії між Ізраїлем і терористичною організацією «ХАМАС», яка контролює Сектор Газа, за участю бойовиків «Ісламського джихаду» стали наймасштабнішими за останні сім років. І набагато довше на вулицях ізраїльських міст не було такого рівня насильства і жорстокості у зіткненнях між євреями і арабами, пише ІПУ посилаючись на РБК.

Кожну добу, починаючи з 10 травня, з території Сектору Газа по Ізраїлю випускаються сотні ракет. Втім, як повідомляють в Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ), близько чверті з них падають невдовзі після зльоту, безпосередньо на палестинській території. 90% інших ракет нейтралізуються системою протиракетної оборони «Залізний купол». І тим не менш, на ізраїльській стороні вже є жертви серед населення.

У відповідь Ізраїль завдає ударів по місцях запуску ракет, базах бойовиків «ХАМАС» та «Ісламського джихаду», фабриках з виробництва зброї і військовій інфраструктурі, всього – понад півтисячі об’єктів. В ході цих атак ліквідовані і кілька старших командирів бойовиків.

Розраховувати на швидке припинення конфлікту поки не доводиться. У штабі ЦАХАЛ розробили і кілька варіантів наземної операції на території Сектору Газа, якщо така знадобиться. У «ХАМАС» погрожують розширити зону обстрілів на всю територію Ізраїлю, тоді як поки більшість їх цілей знаходяться на півдні і в центрі країни.

Столичне питання

Ситуація в Ізраїлі почала відчутно загострюватися приблизно в другій половині квітня, під час священного для мусульман місяця Рамадан. Епіцентром протистояння став східний Єрусалим, зокрема так зване «Старе місто». Серед інших культових споруд різних релігій там розташована і мечеть Аль-Акса – третя за значенням святиня ісламу.

Біля мечеті якраз і сталися перші зіткнення між палестинцями та ізраїльською поліцією. Це сталося після того, як мусульманам заборонили збиратися на сходинках Дамаських воріт Старого міста, з міркувань безпеки. Ще одним приводом стало рішення суду про виселення кількох арабських сімей з кварталу Шейх-Джиррах в східному Єрусалимі. У район довелося вводити додаткові сили ізраїльської поліції.

Намагаючись якось згладити напругу, влада Ізраїлю змінила маршрут традиційного маршу ізраїльтян в «день Єрусалиму» 10 травня, щоб хода пройшла повз арабські квартали. Був закритий і вхід на Храмову гору, де розташована мечеть Аль-Акса. Але ці дії викликали чергову хвилю вуличної агресії з боку арабів.

Бойовики «ХАМАС», у свою чергу, приступили до обстрілів території Ізраїлю із Сектору Газа, після чого конфлікт вийшов на нову стадію, що триває досі.

Старі рани. Що відбувається в Ізраїлі і як може розвиватися конфліктПалестинці після загострення конфлікту з Ізраїлем (Фото: twitter.com/paldf)

Східний Єрусалим перейшов під контроль Ізраїлю ще в 1967 році, після перемоги в Шестиденній війні. У 1980 Кнесет визнав все місто столицею Ізраїлю.

Питання про статус східного Єрусалиму загострилося в 2017 році, коли адміністрація США часів Дональда Трампа вирішила перенести у це місто своє посольство з Тель-Авіва. Колишній американський президент в цілому виявляв велику активність на ізраїльському напрямку, розробивши власний план мирного врегулювання, у своєму стилі назвавши його «угодою століття».

Документ передбачав серед іншого велик7 перекроювання територій між Ізраїлем і Палестиною. Влада Ізраїлю ініціативу гаряче підтримала, палестинці – навпаки, тому конкретних кроків з реалізації «угоди століття» так і не сталося. Натомість вона стала додатковим приводом для ісламістських організацій у Палестині та за її межами закликати до агресії проти Ізраїлю.

Вибори і коаліції

Палестина, офіційно визнана державою 138 країнами-членами ООН, (США, Австралія, Канада, більшість країн Західної Європи Палестину у цій якості не визнали), географічно і політично розколота на дві частини. Західним берегом річки Йордан управляє Палестинська національна адміністрація на чолі з президентом і лідером руху «ФАТХ», 85-річним Махмудом Аббасом.

Вузька смуга землі вздовж Середземного моря, Сектор Газа, з 2007 року знаходиться під контролем терористичного угруповання «ХАМАС». Ультрарадикальний «ХАМАС» і більш поміркований (принаймні, за палестинськими мірками) «ФАТХ» між собою знаходяться у вкрай напружених відносинах. У 2007 році між їхніми прихильниками стався кровопролитний збройний конфлікт, внаслідок якого контроль над Газою перейшов до «ХАМАС».

З тих пір обидві сили неодноразово робили спроби примиритися, але без особливого успіху. На 22 травня були призначені перші з 2006 року парламентські вибори. Але в кінці квітня Аббас вибори скасував, формальна причина – необхідність провести голосування зокрема і в східному Єрусалимі.

Однак і ізраїльські, і світові ЗМІ впевнені, що справжня причина скасування довгоочікуваних виборів – набагато вища популярність «ХАМАС», що загрожувало втратою Аббасом і «ФАТХ» влади вже на всій території Палестини, якби вибори відбулися.

Скасування виборів видання The Jerusalem Post називає однією з причин, чому «ХАМАС» пішов на різку ескалацію конфлікту з Ізраїлем. Серед інших – бажання представників угруповання осідлати протестну хвилю після подій у східному Єрусалимі, показати себе єдиними «справжніми захисниками палестинців», послабити політичні позиції Аббаса, утвердитися на міжнародній арені в якості тих, з ким потрібно вести переговори про врегулювання.

«ХАМАС» визнаний терористичною організацією в США, Євросоюзі, Канаді та ряді інших країн, але не в Росії. Більш того, керівники організації періодично відвідують з візитами Москву і проводять там зустрічі з російськими топ-чиновниками.

Основну підтримку бойовикам, в першу чергу військову, надає Іран. Це стосується поставок різних типів ракет, які використовуються при обстрілі Ізраїлю. І які дозволяють вражати цілі вже і в центрі країни, на відміну від кустарно зроблених ракет попередніх поколінь, з малим радіусом дії.

Старі рани. Що відбувається в Ізраїлі і як може розвиватися конфліктПрем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Ізраїльське МЗС поки публічно не визнає причетність Тегерана до поточної ескалації, можливо, не бажаючи ще більше загострювати обстановку. У самому Ізраїлі політична ситуація до моменту початку бойових дій також виглядала дуже непростою. Країна вже більше двох років перебуває в стані перманентної політичної кризи, за цей час вже чотири рази проводилися дострокові вибори.

Головна причина – нездатність сформувати більш-менш стійку коаліцію у вкрай фрагментованому парламенті. Низький прохідний бар’єр на виборах до Кнесету – 2% – дозволяє потрапляти туди безлічі дрібних партій дуже різної ідеологічної спрямованості.

Так, 120 місць у поточному скликанні, обраному в березні цього року, ділять між собою відразу 13 партій. Прем’єр-міністр і глава партії «Лікуд» Біньямін Нетаньяху, який очолює ізраїльський уряд ще з 2009 року, у відведений законом термін не зміг сформувати парламентську коаліцію на свою підтримку. Тому мандат на збір більшості в Кнесеті перейшов до конкурента Нетаньяху і голови партії «Єш Атід» Яіра Лапіда.

Чи вдасться йому заручитися достатньою підтримкою інших партій – невідомо. Принаймні, в ізраїльських ЗМІ з’являлася інформація, що переговори можуть закінчитися успішно, і ось-ось може з’явитися офіційне оголошення про формування коаліції між Лапідом і главою партії «Яміна» Нафталі Беннетом. Після чого Нетаньяху, природно, довелося б піти в опозицію.

Після ескалації конфлікту з арабами переговори довелося заморозити. Адже жоден формат коаліції в Кнесеті не складався без 10 мандатів від двох арабських сил – блоку «Об’єднаний список» і партії «РААМ». А вступати у формалізований альянс з арабами на тлі подій, що відбуваються – вкрай ризиковано.

Та й арабські виборці могли не зрозуміти аналогічного кроку з боку своїх обранців. Тим більше, що всі депутати Кнесету тримають в голові перспективу чергових, вже п’ятих, дострокових парламентських виборів, на випадок, якщо ніяку коаліцію знову не вийде зібрати.

Ввечері у четвер з’явилася інформація, що Беннет вважає неактуальним у новій реальності формування уряду разом з Лапідом. Що робить ще більш ймовірним сценарій п’ятих виборів в Ізраїлі.

Батьки і діти

Всі внутрішньополітичні перипетії в Ізраїлі, безумовно, пішли далеко на другий план на тлі нинішнього протистояння з палестинцями. Тим більше, що небезпека тепер загрожує не тільки з неба.

Вуличні сутички між євреями і арабами в останні дні відчутно вийшли з-під контролю. Спіраль насильства почала стрімко розкручуватися. Заворушення відбуваються безпосередньо в ізраїльських містах по всій території країни. В цілому араби складають приблизно п’яту частину всіх жителів Ізраїлю, хоча є райони, де арабське населення знаходиться в чисельній більшості (при цьому не всі араби є мусульманами, що також грає свою роль).

На вулицях багатьох міст тривають масові сутички між місцевими євреями і арабами, підпали автомобілів і погроми магазинів, колективні напади на будинки і побиття випадкових перехожих.

І хоча поліція намагається в міру сил брати ситуацію під контроль, виходить це далеко не відразу. Так, досі одним з епіцентрів протистояння залишається місто Лод неподалік від Тель-Авіва. 12 травня мер міста заявив про «повну втрату контролю» над ситуацією і про те, що»в Лоді вибухнула громадянська війна». Незважаючи на посилені патрулі поліції, введення комендантської години і перекриття в’їздів в Лод, заворушення в місті зупинити не вдалося.

Старі рани. Що відбувається в Ізраїлі і як може розвиватися конфлікт

Старі рани. Що відбувається в Ізраїлі і як може розвиватися конфлікт

Старі рани. Що відбувається в Ізраїлі і як може розвиватися конфліктСтарі рани. Що відбувається в Ізраїлі і як може розвиватися конфлікт

Наслідки взаємних обстрілів між Ізраїлем і Сектором Газа (Фото: twitter.com.paldf)

Зараз головне питання, яке турбує жителів Ізраїлю: чи не переросте протистояння в так звану «третю інтифаду» – збройне повстання палестинських арабів проти Ізраїлю.

Перша інтифада тривала з 1987 по 1993 рік, друга («інтифада Аль-Акси») – з 2000 по 2005-й. Загальна кількість жертв обох конфліктів вимірюється тисячами осіб. Друга інтифада вплинула на рішення влади Ізраїлю повністю покинути Сектор Газа в 2005-му, вивівши звідти свої війська і евакуювавши єврейські поселення.

Як зазначає у своїй колонці для The Wall Street Journal директор Близькосхідного центру звітів і аналізу Джонатан Спайер, шанси на третю інтифаду поки виглядають невисокими. Справа в тому, що араби, за його словами, не являють собою єдиної сили, а складаються з різних груп: громадяни Ізраїлю, резиденти Єрусалиму, жителі Сектора Газа, населення територій, керованих Палестинською національною адміністрацією на Західному березі Йордану.

«Цих людей в основному об’єднує загальна ісламська релігійна ідентичність і в меншій мірі – загальне уявлення про палестинську національність. Але їх безпосередні інтереси і політичні погляди багато в чому розходяться», – зазначає Спайєр. Політичне протистояння між «ХАМАС» і «ФАТХ» та відсутність єдиного загальновизнаного палестинського лідера також грають свою роль.

Безумовно, не можна виключати і зовнішнього чинника ескалації. Якщо, наприклад, Іран все ж вирішить втрутитися в конфлікт руками руху «Хезболла», що базується на території Лівану. І тим самим відкрити, по суті, другий фронт вже на півночі Ізраїлю. Але головна небезпека, мабуть, полягає в іншому.

Рушійна сила поточних вуличних протистоянь в Ізраїлі – це, як правило молоді і навіть дуже молоді люди. На відміну від своїх батьків, вони могли і не застати часи численних арабо-ізраїльських воєн минулого століття. І тим не менш, рівень агресії по відношенню один до одного у них зашкалює. Одним з перших приводів до заворушень стало відео, на якому араби б’ють єврея-ортодокса – і з’явилося воно в соцмережі TikTok, давши початок «флешмобу» насилля.

У випадку з арабами ситуація особливо примітна тим, що багато молодих людей напевно є нащадками тих, хто приїхав до Ізраїлю за останню чверть століття. За низкою оцінок, приблизно половина з цих іммігрантів – ті, хто так чи інакше співпрацював з ізраїльською владою і був змушений тікати від помсти з боку «ХАМАС» та інших екстремістських організацій.

А багато хто напевно просто прагнули за всяку ціну виїхати зі злиденної території Сектору Газа, керованої терористами з «ХАМАС». Тепер же їхні діти знову беруть участь у запуску нової хвилі насильства. І навіть якщо третьої інтифади не станеться, перспектива нових конфліктів в майбутньому видається цілком ймовірною.

загрузка...
МЕТКИ