Ціна моєї боротьби: відеоспогад українського воїна до Дня захисників
Ціна боротьби – у кожного своя. Хтось платить свою ціну за мирне небо для своєї сім’ї, інші – просто не можуть жити під небом, вкритим війною. Та точно можна сказати одне: кожен, хто тримає це небо для нас – справжній герой, якою б не була його мотивація.
Найлютіша весна
Ця весна точно мала стати теплою. Чи не найтеплішою за останні роки – це чітко обіцяла нам охоплена полум’ям холоднюча зима, пише ІПУ посилаючись на 24тв.
Ця весна справді була теплою. Так було, поки землю під ногами не накрило «Градом». Довкола стало по-справжньому спекотно, і погода тут зовсім ні до чого.
Слов’янськ, Волноваха, Горлівка, Макіївка, Дебальцеве, Іловайськ, Золоте, Станиця-Луганська – ми всією країною щодня знайомилися з географією сходу нашої держави. Колись, здавалося б, маленькі провінційні містечка ставали головними «героями» щоденних випусків новин.
Цей важкий рік нагадав, що світ не без добрих людей. На «бронік» скинулися всім селом, берці підігнали волонтери, а форму вже дістав сам – звісно ж, на ринку купив. Зізнаюсь чесно: страшно було до чортиків. Та що вже робити?
Як сьогодні пам’ятаю: найстрашнішим словом тоді була навіть не «війна», а «Донбас» і «Град». Щойно почув, у жилах холола кров, а тіло вкривалося мурашками розміром з тарганів.
«Вас вітає Луганщина» – за задумом, радісно мала б сповіщати табличка на межі двох областей. Та радості тут було мало – ком у горлі перебив подих на добру хвилину.
Чи може людина боятися чогось більше, ніж смерті? Хіба що усвідомлення її близькості. Здається, не так страшно помирати, як розуміння того, що смерть, мов шалена, літає просто довкола тебе, час від часу обіймаючи твоїх побратимів.
Мій побратиме
Що найважливіше на війні? Звичайно, перемога. А якщо серйозно – це дружба та довіра до тих, хто прикриває твою спину. Та тут доля створює жахливий парадокс.
Щоб довірити свою спину іншій людині, ти повинен бути впевненим у ній на 100%. Та після загибелі першого побратима, другого… Усвідомлюючи, що втратити друга ти можеш будь-якої миті, ти більше не хочеш ніколи в житті заводити друзів.
«Орел», «Баррет», «Чорний», «Добряк», «Краля», «Малий», «Студент», «Акула»… Цей список можна вести вічно. Краще вже бути самому, ніж щодня лічити рубці на серці.
Дорогий побратиме, обіцяю, що наші діти і діти наших побратимів довіку пам’ятатимуть про тебе. Ми переможемо в пам’ять про тебе або я виборюватиму наш з тобою край до останнього свого подиху.
Українські воїни зіграли у футбол під зимовим Дебальцевим: дивіться відео
«Любий» враже,
Найбільшою твоєю помилкою було ступити на мою землю. Тепер я зроблю все, щоб вона горіла під твоїми ногами.
І не лише я, а й тисячі і тисячі моїх побратимів – таких самих простих людей, які хотіли просто будувати успішну державу, але змушені були брати автомат до рук, аби прогнати тебе.
Знаєш, ти називаєш мене «братом», але я можу сказати, що ми з тобою абсолютно різні. Ідеологічно, анатомічно…
Тебе сюди відправили, хоча ти цього й не хотів, але ж гроші… Ти отримуєш насолоду, вбиваючи мене і моїх земляків, поки у твоїй країні телевізор розповідає всім, що «тебе тут нєт».
