Шокуючий прогрес. Українець за рік пройшов шлях із Буковеля на Кубок світу

Денис Насико є прикладом того, що не можна опускати руки, навіть коли шансів на успіх майже немає

Шокуючий прогрес. Українець за рік пройшов шлях із Буковеля на Кубок світу

В українському біатлоні, та й не тільки в українському, прийнято вважати, що якщо спортсмен не показує до 21 року більш-менш конкурентоспроможні результати, що дозволяють хоча б потрапити до команди Б та виступати на Кубку IBU, то йому варто замислитися над завершенням кар’єри.

Спортсмен, на якому багато хто давно поставив хрест, незабаром дебютує на Кубку світу

Більшість розуміючи, що шансів прорватися в основну команду і спробувати стати олімпійським чемпіоном майже немає, так і робить, реалізуючись поза біатлоном. Одиниці ж залишаються, продовжують тренуватися, виступають кілька разів на рік на чемпіонатах України і, найчастіше, все ж таки завершують кар’єру ще через кілька років, так і не наблизившись до своєї мрії.

Історія 26-річного біатлоніста з Глухова Дениса Насико – приємний виняток із правил. За останній рік його кар’єра почала розвиватись настільки стрімко, що складно згадати, щоб колись щось подібне відбувалося в Україні. Спортсмен, на якому багато хто давно поставив хрест, незабаром дебютує на Кубку світу. Як це стало можливим? Давайте розбиратися.

Почавши виступати на всеукраїнських змаганнях, Денис із самого початку був міцним середняком. Великих успіхів не досягав, але й наприкінці фінішних протоколів був рідко. Першого серйозного результату він досяг у 2014 році, ставши чемпіоном України в естафеті. Щоправда, той успіх багато в чому заслуга партнерів по квартету, зокрема майбутнього чемпіона світу Дмитра Підручного.

Після частих фіаско Денис не опустив руки та продовжив йти до своєї мети

У тому ж сезоні 2014/15 Насико потрапив до юніорської збірної України та вперше виступив на міжнародних змаганнях – молодіжних чемпіонатах світу та Європи. У всіх гонках він був найгіршим серед українців, не зумівши жодного разу забігти навіть у топ-30. Втім, Денис не опустив руки і продовжив йти до своєї мети, здобувши безцінний досвід.

У 2017 році, коли він вийшов з юніорського віку, тренерський штаб надав йому можливість спробувати свої сили на Кубку IBU. Декілька разів Насику вдалося забігти в очки, але цього було недостатньо для того, щоб залишитися в команді Б, а тому його надовго перевели в резерв.

Наступні три сезони Денис виступав виключно на чемпіонатах України. Прогрес хоч і невеликий, але був: перші перемоги в особистих гонках, стабільні попадання до топ-10. Однак для повернення до збірної Б потрібно було стати на голову сильнішим за решту, оскільки тренери робили ставку на молодших спортсменів, бачачи в них перспективу.

Насико продовжував гнути свою лінію і у 2020 році змусив усіх знову звернути на себе увагу. На зимовому чемпіонаті України в Буковелі він показав третій результат у спринті, поступившись лише Артему Тищенку та Тарасу Лесюку, які вже мали досвід виступів на Кубку світу. Тоді його виступ багато хто високо оцінив, зокрема президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак.

«У це міжсезоння я працював із новим тренером, Миколою Миколайовичем Зоцем. Було дуже тяжко, адже це для мене щось нове. Я майже рік пропустив, не міг тренуватись за кордоном, не було достатньої кількості стартів, тому для першого старту після перерви – чудовий результат», — говорив спортсмен «Українському біатлону» після виступу в Буковелі.

Денис ухопився за соломинку і сповна скористався наданим шансом

Не обійшлося без везіння: старт посткарантинного сезону Кубка IBU-2020/21 було перенесено на січень, і старти у Буковелі стали відбірковими до команди. У попередній склад Насико не потрапив, але потім старший тренер Микола Зоц вніс корективи та надав зміцнілому біатлоністу можливість проявити себе.

Денис ухопився за соломинку і сповна скористався наданим шансом. На етапі у словацькому Брезно-Осрблі він став встановлювати особисті рекорди один за одним: 14, 10, 7 місця. Насамперед Насико радував швидкістю на лижні й стрільбою лежачи, а ось зі стійкою часто виникали проблеми. Потім стався спад функціональної форми, і результати трохи погіршилися. Проте місце у команді Б він за собою застовпив.

Цьогорічний сезон глухівець теж мав розпочати на Кубку IBU, проте отримав нагоду вперше в кар’єрі відібратися до основної команди. Спалах коронавірусу, який спіткав команду Юрая Санітри на зборі в норвезькому Бейтостолені, змусив тренерський штаб внести корективи в плани і вибрати несподіваний для багатьох склад на Кубок світу.

Глухівець уже перевершив усі очікування

Миколі Зоцу доручили провести контрольне тренування, за підсумками якого два спортсмени команди Б отримали право поїхати до шведського Естерсунда, де пройдуть перший та другий етапи Кубка світу. Насико в контрольному спринті з трьома промахами став другим, показавши найкращу чисту швидкість на лижні, і разом із Дмитром Підручним, Антоном Дудченком, Богданом Цимбалом та Андрієм Доценком представить Україну на елітному рівні.

Сам старт на одній трасі з неймовірним Йоганнесом Бьо – вже саме собою велике досягнення. Але Насико однозначно бачить у цьому шанс, який може більше не випасти. І якщо в індивідуальній гонці чи спринті йому вдасться впоратися зі стрільбою, то Денис зможе поборотися і за очки. У його успіх, як і раніше, багато хто не вірить, проте він уже перевершив усі очікування і довів, що головне – бачити мету і не звертати уваги на перешкоди.

загрузка...
МЕТКИ